Вийшла в інтернет. Веду репортаж далі (короткими фразами — як у Спенсер-
Cтюарт), день смерті Сталіна черговий раз вражає
4. Пішла до аптеки, в черзі спостерігала нове — свіжі окопи на шкільному дворі, з евакуаторів ставлять противотанкові їжаки біля барикад. Подзвонив родич, сказав що організує наш драп в село через свого співробітника. Збори на наст. ранок... сьогодняшній вечір... нас підберуть через годину! Сузукі. Нас взяли без проблем, а з іншою машиною повозилися бо півроку без хазяїна і все таке...
5. Вибралися з міста до комендантської години (20:00), Глеваха, тиха ніч. Дачу протопили, було то жарко то холодно. У 8 год. ранку поїхали на Захід. Неприємна балакуча компанія, пара літніх хворих і майже неходячих маніпуляторів, але ми в їх хонді... Пів-доби шоку.
6. Проснулися (добралися до села, чогось гарячого попили, попадали спати). Поповзли на кухню, загріли і поїли гречку, запили кавою. Поцапалися з маніпуляторшею, яку я не забажала обслуговувати далі (тато розпсихувався, серце) І заодно з тих же причин по мобілці з сусідкою по Києву, яка істерить в Бучі. Приїхав брат організатора (на нього формально записана хата) забрав нас до квартири.
7. Ось, пишу це все. Орхідеї в Києві залишила сусідам, а вони теж поїхали... Прощавайте, квіточки, тег був справді невдалим (( PS. Переддень свята, <...>