
☠ Видається, що за умов глобальної нестабільності знайти шпаринку і перечекати бурю — так собі ідея. Доведеться ж кимось свідомо поступатися, білий плащ запачкається. Можна лицемірно-благочинно списати всі втрати на "вмираюче минуле забирає з собою максимум нежиттєздатного і розчищає простір для майбутнього" (нема відки взятися тому майбутньому, бо минуле цілком бадьоре, на таких-то харчах!) Отже, когось допустимо вважати неважливим : мертвого співробітника ("то все марнота…"), залиті "лапчатими" кімнатні рослини чи незрозуміло-ворожих дiтoчoк?
☠ Альтернативою є боротьба. Ну там Ян Гус, бабуся з пачкою хмизу, sancta simplicitas... Також не вражає. Бо це комуністи 90х ("бабушки Черновецкого", як варіант), що втратили всі нефінансові ідеали (PS оопc, я <…> оптимістка), живуть ненавистю в стилі "не з'їм так понадкушую"
☠ Симптоматично, що нині
☠ Наприклад, Ро, дотягнувши цей світ до 1.09.2017 (епілогoм ГП), потім у ФТ віртуально переколошматила два найвідоміші міста білих квітів (Нью-Йорк = троянда Йорків, Париж = геральдична лілія); логічно далі розбирати цей механізм загалом, тому Гріндельвальд, видіння, йорик…