Furiosa: A Mad Max Saga

Пофеєрверчити б емоціями, а ніяк. До Дня захисту дітей (і чергового шраму) пишу враження від фентазі-раллі Париж-Даккар ☹
☥ Lore ≈ ізольовані ельдарські анклави в ІІІ епоху (Фуріоса-Аня без лівої ≈ Маедрос без правої), клімат і колісниці ≈ Давній Єгипет, коротше — "Не вірю" ( ≈ Роулінг, яка з 4ї книги навіщось почала розкривати подробиці магосвіту і на автора полізли з запитаннями...)
☥ Примітивність Крісця грає фільму в плюс. Сяюче ніщо тужиться стати чимось. Катарсис так собі, їм критично не вистачає ресурсів, а вони пристойно утримують цю істоту (як Моргот Хуріна) Навіщо? питання Сема до Фродо, щодо Горлума Тобто зрозуміло, це таке рішення феномену рідного Брейвікатигра-людожера — вбити жалко, відпустити неможливо, значить тримати в клітці поки не здохне
☥ Вереск "Поверни мені моє дитинство!!!" нагадує зрив Маргарити на Алоiзiя. В матеріальному світі (без саундтреку!) нормального виходу і не існує (Фродо подивився на Шир і був узятий в Валінор, закохані Булгакова трошки пораділи в підвальчику і їх звідти витягли)
☥ Признак маститого режисера (Спілберг, Скотт) — гламурний апокаліпсис та глухий ігнор реальності, що фізичної що історичної. Буквально мотивація Мелькора "хочу, чтоб все всегда везде принадлежало только мне"