Ploshcha U๑G๑

[tanya_salpe]

Якщо згадати, що то острів душ померших людей (за кельтським міфом), то навіть слоган дуже доречний... Особливо на влучно перейменованій станції. В середині 2010х аналогічну рекламну дурість утнув Фокстрот — на одній гілляці дерева і квітки і яблука. Сади Авалона. Наше метро верзе, ніби сидить на всьому, на чому можна сидіти ঐ

Начальство ініціювало алкозбіговисько до дня Конституції :
- Привіт, прийдеш до мене на святкування?
- Звичайно, прийду! А що відмічаємо?

♨

Comments

що відмічаємо

[rudolf_bochkin]

роковини по Конституції. "ювілей" :(

[rudolf_bochkin]

кліпова свідомість - ну яблуневий сад і сад, а що з кладовища навіть гілки на дрова не беруть, так хто нині ті цвинтарі навідує...

Re: що відмічаємо

[tanya_salpe]

Та нещасна конституція лище привід поквасити. Причому шеф зазвав багаторчного духовного організатора з кашею (в мультиварці, а не в казані на багатті). Ніби непогана людина, українець який "вміє жити" (ідейний пристосуванець і дрібнокаліберний корупціонер, якщо по чесному). Таке промовисте прізвище, Щур ☺ У нього в минулому році загинув онук (в 20 років мав 2 ордени) і він все розказував... фактично що внук від оцього гидотного життя тікав як міг і аж на війну пішов (хоча відмазатись міг запросто, по дідовим зв'язкам). Я намагалася сказати, що його онуку ще й заздрю, бо жив як хотів сам (а не по планам предків), та "невтішний" дід вміло "не розумів" у ролі "нещасненького" родича Героя (а був же абсолютно адекватним дядьком, чому я й влізла з поясненнями про "мені жаль, коли за помилки одних платять життям інші") ☹ Моторошно. Мене й не кликали, і була робота, тому з полегшенням звіялася. Гидотний післясмак

[tanya_salpe]

Фішка в тому, що ті дерева бачать лише неживі (підпливають до острова і потрапляють до саду мерців). Тобто якщо ми їх бачимо (на рекламному плакаті), то натякається, що вже не сильно й живі
*сарказм он* Дуже потрібні аналогії (особливо в підземці), товар продасться злету... *сарказм офф*

[rudolf_bochkin]

отож бо - навіть не побачити ... й померти, а навпаки

Re: що відмічаємо

[rudolf_bochkin]

вміють жити...
щурами
і вміло не розуміють онуків, бо ті помилки не чужі

[atejist]

Що там за "влучно перейменована станція"? В мене посилання не відкривається повноцінно, вимагає авторизації у Твітері, а я до лівацьких інформресурсів надто вже недоброзичливо ставлюся...

[tanya_salpe]

I в мене сьогодні те саме, а ще вчора нормально відкривалося... Там оця тема Дизайнер показав новий шрифт... про ст.м.Площа Льва Толстого, а саме:
Богдан Гдаль в твиттере: Задовго до рішення Київради про офіційне перейменування станції метро Льва Толстого я почав розробку нового дизайну написів для її рейкових стін. Привідкрию завісу над процесом роботи. І опублікую перший, але не основний варіант напису

Станцію перейменовано на Площу Українських героїв, я ще думала, як скорочуватимуть? Поки напрошується лиш очевидно-непристойне ☹
Українських героїв → УГ → унылое говно

Re: що відмічаємо

[tanya_salpe]

Так, помилки свої, рідні, вирощені власноруч. Національна риса — впертість (див. "три долі" Марка Вовчка, наприклад) Я сама вмію в суїцідальну поведінку, але часто то не геройство, а ідіотизм. І потім після тої розмови подумала, що загалом, не співчуваю нікому. Дід раніше використовував онука живого щоб хвалитися (він дійсно, і відмінник і спортсмен... був), тепер використовує щоб жалітися. Всі при ділі, як і раніше, лиш герой вже закінчився. Мені охота зламати цю систему, а не бути черговим "героєм" як добривом для "негероїв".
Фільм "Кіборги" теж цим царапнув — у найсимпатичнішого героя війна як засіб щось довести жорстоким батькам. "Ніхто мене не любить, ніхто не поважа, Піду я у садочок, наїмся червячків" Дитячий садок (((

Re: що відмічаємо

[rudolf_bochkin]

та ну їх к лихій няні тих "садочників" - най їй і жаліються.