1) Зая з попереднього допису на це натякає (але сама одиначка і палко закохана в свою роботу) ໒( ͡ᵔ ▾ ͡ᵔ )७ 2) Передумови точно з'являться. Бо з ковідом і війною трохи поменшає п-п-п-пенсіонерів, буде місце для нових людей (не факт, що вони будуть кращі, але хоч вже не радянськими)
з огляду на обстріли - житла не побільшає (місць), а люди не кролики - щоби місцем вважати поле. :( Ще одна важлива обставина - бажання народити та виховати спадкоємців, тобто гарантовано мати кому передати свої справи, свої погляди і як нас лідок - свої здобутки. Якраз з останніми і є "яма". Коли людина не зорієнтована на свою справу, а лише на "роботу" та "заробітки", то і дитину розглядає лише "для здоров'я".
Переломити ситуацію не здатні ніякі виплати чи пільги. То дуже побічний фактор.
Саме бажання передати "вмикає" і "прагматичність" щодо кількості дітей, більше ніж двоє і "цинічний" "розрахунок", що не всі діти однакові за здоров'ям, а кількість уже "вмикає" потребу задовольняти внутрішні потреби кожної дитини щодо індивідуальногоо напряму розвитку.
На превеликий жаль, одна дитина у більшості випадків відчуває обмеження, котрі і виникли, бо вона єдина. І жінок я все більше зустрічаю, які жалкують, що народили лише єдине дитя. Але розуміння прийщло з віком, а можливості уже "пішли"...
бажання народити та виховати спадкоємців, тобто гарантовано мати кому передати свої справи, свої погляди і як нас лідок - свої здобутки Гарантію дає лише Господь Бог, але це не точно)))) Особливо тепер, коли нікого особливо не поконтролюєш, лише може зацікавиш власним прикладом (а що можуть запропонувати дитині нещасні затуркані радянськм побутом тато-мама? я наприклад, рада, що мої батьки вчасно схаменулися і я у них одна) Відповідно, всі інші мотивації йдуть лісом. Ні, я бачила такий план на життя і якесь його втілення : село, синок "председателя колхозу" (який у перестройку здав суспільне надбання рейдерам), що по сільським міркам облаштований чудово. Тому його дочкам краще жити у батьків в селі, аніж самостійно. Тобто в куплених татом квартирах "у гОроді", тим більш, у них малі діти... ковід... війна (їх чоловіки, як і тато, теж не рвуться на передову) Ну таке. Дуже багато факторів зійшлися
тільки якість повинна бути всередині людини (типу принципи життя, а не квадратні метри) і якщо вона тут з'явиться, то й народжувати захочеться (наприклад, згадалося) ☻ а якщо це був сарказм, то я тепер погано ловлю натяки, пробачте ☹
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
tanya_salpe) wrote2023-01-03 10:18 am
no subject
no subject
no subject
no subject
2) Передумови точно з'являться. Бо з ковідом і війною трохи поменшає п-п-п-пенсіонерів, буде місце для нових людей (не факт, що вони будуть кращі, але хоч вже не радянськими)
no subject
Ще одна важлива обставина - бажання народити та виховати спадкоємців, тобто гарантовано мати кому передати свої справи, свої погляди і як нас лідок - свої здобутки. Якраз з останніми і є "яма".
Коли людина не зорієнтована на свою справу, а лише на "роботу" та "заробітки", то і дитину розглядає лише "для здоров'я".
Переломити ситуацію не здатні ніякі виплати чи пільги. То дуже побічний фактор.
Саме бажання передати "вмикає" і "прагматичність" щодо кількості дітей, більше ніж двоє і "цинічний" "розрахунок", що не всі діти однакові за здоров'ям, а кількість уже "вмикає" потребу задовольняти внутрішні потреби кожної дитини щодо індивідуальногоо напряму розвитку.
На превеликий жаль, одна дитина у більшості випадків відчуває обмеження, котрі і виникли, бо вона єдина. І жінок я все більше зустрічаю, які жалкують, що народили лише єдине дитя. Але розуміння прийщло з віком, а можливості уже "пішли"...
Така ось філософія: Перехід якості у кількість
no subject
Гарантію дає лише Господь Бог, але це не точно)))) Особливо тепер, коли нікого особливо не поконтролюєш, лише може зацікавиш власним прикладом (а що можуть запропонувати дитині нещасні затуркані радянськм побутом тато-мама? я наприклад, рада, що мої батьки вчасно схаменулися і я у них одна) Відповідно, всі інші мотивації йдуть лісом.
Ні, я бачила такий план на життя і якесь його втілення : село, синок "председателя колхозу" (який у перестройку здав суспільне надбання рейдерам), що по сільським міркам облаштований чудово. Тому його дочкам краще жити у батьків в селі, аніж самостійно. Тобто в куплених татом квартирах "у гОроді", тим більш, у них малі діти... ковід... війна (їх чоловіки, як і тато, теж не рвуться на передову)
Ну таке. Дуже багато факторів зійшлися
no subject
Я щиро радий з того, що Ви зрозуміли моє "Спочатку якість, а вже вона приведе за собою кількість".
no subject
а якщо це був сарказм, то я тепер погано ловлю натяки, пробачте ☹
no subject
і якість, як Ви правильно зрозуміли, саме та - саме всередині людини.
Окремо подякував за приклад.
no subject