з огляду на обстріли - житла не побільшає (місць), а люди не кролики - щоби місцем вважати поле. :(
Ще одна важлива обставина - бажання народити та виховати спадкоємців, тобто гарантовано мати кому передати свої справи, свої погляди і як нас лідок - свої здобутки. Якраз з останніми і є "яма".
Коли людина не зорієнтована на свою справу, а лише на "роботу" та "заробітки", то і дитину розглядає лише "для здоров'я".

Переломити ситуацію не здатні ніякі виплати чи пільги. То дуже побічний фактор.

Саме бажання передати "вмикає" і "прагматичність" щодо кількості дітей, більше ніж двоє і "цинічний" "розрахунок", що не всі діти однакові за здоров'ям, а кількість уже "вмикає" потребу задовольняти внутрішні потреби кожної дитини щодо індивідуальногоо напряму розвитку.

На превеликий жаль, одна дитина у більшості випадків відчуває обмеження, котрі і виникли, бо вона єдина. І жінок я все більше зустрічаю, які жалкують, що народили лише єдине дитя. Але розуміння прийщло з віком, а можливості уже "пішли"...

Така ось філософія: Перехід якості у кількість